Какие виды спорта входят в легкую атлетику
В данной статье постараемся рассказать про все тонкости такого вида спорта как – Легкая атлетика. Ответим на вопрос, какие виды спорта входят в легкую атлетику, и узнаем, почему данная дисциплина считается королем спорта. Легкая атлетика – это один из самых популярных и зрелищных видов спорта. В неё входит много разных легкоатлетических дисциплин. Существует выражение «Быстрее, выше, сильнее». На древнегреческой олимпиаде легкая атлетика была самой главной программой. Со времен давних греков она является королем из всех видов спорта.
Обусловлена такая чрезмерная популярность тем, что любой человек на земле может заниматься любим легкоатлетическим видом. Для того чтобы заниматься бегом или прыжками нет необходимости покупать дорогое оборудование. Таким образом, многими призерами становятся люди с Азии, Латинской Америки и Африки.
Большой почёт и звание «Королева спорта» легкая атлетика получила в XX веке. Развитие и популяризация данной дисциплины способствовала прогрессии. На то чтобы поменять титул не было намека, так как король остался на своем троне на очень долгое время.
История легкой атлетики
Интересная новость в том, что данная дисциплина была известна до древних времен Греции. Народы Азии и Африки часто проводили легкоатлетические соревнования. Впервые про этот спорт узнали со старых посудин, глиняных табличек в которых говорилось, что нужно развивать бег, силу и прочие. Самым древним видом спорта является бег. Состязания по бегу проводились еще в 776 году до нашей эры. Силовые виды спорта естественно относили к тяжелой атлетики. Древние Греки даже марафон на длинные дистанции относили до тяжелой атлетики. С тех времен многое поменялось после события века, а именно возрождения Олимпийских игр в 1986 году.
Легкая атлетика, что в нее входит
Базовыми упражнениями легкой атлетики составляют: бег, прыжки, метание, ходьба и многоборье. Все виды тщательно классифицируются по таким признакам как: мужские и женские дисциплины для различных возрастов. В Олимпийских играх мужчины могут участвовать в 24 видах легкой атлетики, а женщины в 23 видах. Итак, чтобы более пояснить стоит всё разобрать на части.
- Бег – соревнования проводятся с различных видов, бег с препятствиями, бег с барьерами, эстафетный бег, спринт. Всё виды имеют различные дистанции;
- Ходьба – этот вид требует большой силы воли и выносливости. Так как заходы требуют от атлета ходьбу на 3,5,20,35,50 километров;
- Прыжки – прыжки состоят с прыжков в длину, высоту, прыжков с разбега, и прыжка с шестом;
- Метание – данная дисциплина потребует от спортсмена скорости, силы, гибкости, и ловкости. Метание различных снарядов диска, ядра, копья, молота;
- Многоборья – здесь от атлета нужно разностороннего развития, так как многоборья состоит с различных видов. Например, мужчины выступают в десятиборье, а женщины в семиборье. Итак, в многоборье входят такие виды как: ядро, копье, высота, 100 м, 400 м, 1500 м, 110 м с барьерами, шест, длина, диск.
Допинг в легкой атлетике
Стать лучше сильнее, быстрее такова цель атлетов. Но благодаря технологиям 21-го века допинг достиг колоссальных масштабов. Еще 50 лет назад многие специалисты, и профессиональные атлеты утверждали, что максимум результатов уже достигнут. Но на сегодняшний день ситуация кардинально изменилась. Ежегодно мировые рекорды обновляются. Каждые новые Олимпийские игры большое количество спортсменов показывает положительную допинг пробу, несмотря на чуму спорта в 21 веке. Допинг вряд ли под силу кому-нибудь убрать со спорта.
Многие спортсмены принимают стероиды, чтобы стать чемпионами, несмотря на то, что допинг сильно вредит человеческому организму. Специалисты и врачи в области допинговых вопросов стараются обойти контроль. В спортивном обществе бытует скрытое мнение что, современные состязания – это борьба врачей, а не атлетов. А всё потому выиграет тот человек, в которого заложено много средств. Согласитесь, что простому спортсмену тяжело выиграть в атлета, в которого заложено более пятидесяти тысяч долларов.
Понравилось? Расскажите друзьям:
Комментарии
Виды легкой атлетики и их характеристика
Наш XXI век принес человечеству не только высокий научно-технический прогресс, затрагивающий все сферы его бытия, но также и проблемы, связанные со здоровьем из-за малоподвижного образа жизни. Не секрет, что для того, чтобы достичь каких-то результатов, будь то карьера или личная жизнь, у человека должно быть много энергии, он всегда должен быть в тонусе, иметь стройный и подтянутый вид. Для этого ему необходимо активно заниматься различными видами спорта. Их с древнейших времен появилось великое множество.
Самым популярным из них является легкая атлетика, которая включает в себя различные виды дисциплин. Поэтому ее обычно называют «королевой» среди спортивных состязаний. Она включает в себя: бег, прыжки в высоту и длину, метание диска, толкание ядра и др. Подробнее с различными видами легкой атлетики мы ознакомимся в этой статье.
История возникновение и развитие
Легкая атлетика признана одним из древнейших видов спорта. О том, что она впервые появилась много тысяч лет до нашей эры, рассказывают наскальные рисунки некоторых древних народов, населявших тогда азиатский и африканский континенты. На них были изображены легкоатлетические соревнования. Но по-настоящему этот вид спорта расцвел во времена Древней Греции.
Все виды физических упражнений греки называли атлетикой. Они, в свою очередь, подразделялись на два вида: легкую и тяжелую. Древние греки считали, что к легкой атлетике относятся все упражнения, которые способствовали развитию выносливости и ловкости. Это такие виды спорта, как бег, прыжки в длину и высоту, метание диска, плавание и другие. Все те упражнения, которые выполнялись с целью развить силу и мышечную массу, относились к тяжелой атлетике.
Самым древним видом состязания среди атлетов, исходя из письменных источников, дошедших до нас, является бег. Когда в 776 году до н.э. впервые были проведены Олимпийские игры, бег был единственным видом спорта по легкой атлетике, включенным в программу состязаний. Атлеты соревновались между собой в скорости преодоления дистанции, равной 1 стадии (мера длины в Древней Греции в 192 м).
Позже Олимпийские игры стали включать в себя такие виды состязаний, как прыжки (только в длину), метание копья, диска и др. Но самым популярным видом соревнования был бег с передачей эстафеты, которой являлся горящий факел.
Спустя 16 лет были впервые устроены соревнования по многоборью. Состязания между атлетами по подъему тяжестей, которые к видам легкой атлетики не относятся, в них не включались.
Спортивные правила
Хотя в Средневековье проведение Олимпийских игр было приостановлено, все же, когда наступали какие-то праздники, люди развлекались тем, что устраивали между собой состязания по таким видам легкой атлетики, как бег, прыжки, метание камней, стрельба из лука и др. Позже эти виды упражнений использовались рыцарями для приобретения физической силы и ловкости.
В те времена каких-то четких правил при проведении соревнований еще не было. Все участники игрищ сами договаривались между собой об условиях состязаний. Однако со временем вместе с совершенствованием спортивных снарядов стали появляться и стабильные правила.
В наши дни для создания и утверждения правил соревнований создана Международная ассоциация легкоатлетических федераций (ИААФ). В разработанных ею правилах есть как особые положения, касающиеся каждого вида спорта в отдельности, так и общие пункты. В них содержатся четкие определения, кто и к каким соревнованиям может быть допущен, есть моменты, которые регламентируют форму спортсменов, дается подробная характеристика каждой возрастной категории:
- Возраст 16-17 лет – юношеская.
- Спортсмены в возрасте 18 и 19 лет относятся к юниорам.
- К ветеранам относятся спортсмены, которым исполнилось 35 и больше лет.
Отношение к той или иной возрастной категории устанавливаются по состоянию на 31 декабря в год, когда должны проводиться соревнования.
Эти же правила определяют и победителей в соревнованиях. Ими может считаться команда или отдельный спортсмен, у которых в финальных забегах или попытках технических дисциплин оказались наивысшие результаты.
Стадион для легкой атлетики
Как правило, соревнования практически по всем видам легкой атлетики проходят на стадионах. Эти специальные спортивные сооружения могут быть как открытыми, так и закрытыми. Первые по своим размерам значительно больше закрытых манежей. Они состоят из овального трека длиной 400 метров, который, в свою очередь, поделен на 8-9 индивидуальных дорожек, где проходят соревнования по бегу и спортивной ходьбе.
Здесь же находятся различные секторы для технических дисциплин, таких как прыжки в длину, в высоту и др. Такое разделение проводится, прежде всего, по соображениям безопасности во время проведения соревнований по метанию диска или молота.
Площадь внутри трека чаще всего используется как поле для игры в футбол, но там также можно проводить состязания по различным видам легкой атлетики. Что входит в нее, мы подробнее рассмотрим ниже.
В закрытых стадионах, или манежах, беговой овальный трек разделен всего на 4-6 дорожек, и его длина составляет 200 метров. Разметка всех стадионов является типовой и регламентируется все той же международной ассоциацией.
Виды и общая характеристика
В спорте такие разделы, как ходьба, бег, прыжки, метания и легкоатлетические многоборья, относятся к видам легкой атлетики. Кратко их характеристики и описание будут даны ниже. Каждый из этих разделов также делится на разновидности. Такое многообразие дисциплин делает легкую атлетику одним из самых массовых видов спорта.
Кроме того что она пользуется большой популярностью у поклонников здорового образа жизни, также является достаточно консервативной по своей сути. Так, начиная с 1956 года в программе дисциплин для мужчин, которые принимают участие в Олимпийских играх, не произошло никаких изменений. Их было и остается 24 вида. В женской программе — 23 вида соответственно. При этом именно спортсмены-легкоатлеты завоевывают наибольшее количество медалей.
Если чемпионат проходит в закрытом помещении (манеже), то его программа включает в себя 26 видов состязаний, по 13 поровну между мужчинами и женщинами. Итак, давайте перейдем к ознакомлению с тем, что входит в легкую атлетику: видам и категориям спортивных соревнований.
Ходьба
Ходьба по своей сути является самым доступным для человека видом движения, при котором полностью задействован весь двигательный аппарат. Она подходит абсолютно каждому человеку, независимо от его здоровья и возраста, помогает поддерживать себя в постоянном тонусе и хорошем физическом состоянии. Ходьба – это отличная защита от сердечно-сосудистых заболеваний и прекрасный помощник в борьбе с излишними килограммами. Она бывает разных видов: обычная, ускоренная, оздоровительная, спортивная и др.
Спортивная ходьба является одним из видов легкой атлетики и является олимпийской дисциплиной. При таком движении сохраняется постоянное соприкосновение с землей, и нога находится в выпрямленном положении. Спортивная ходьба бывает:
- На выносливость, для мужчин и женщин дистанция — 20 км.
- Олимпийская, только для мужчин – на 50 км.
- Состязание на дорожке в 400 м (на 10 000 м и 20 000 м).
- На стадионе. Дорожка 200 м (на 5000 м).
Бег
Он как один из видов легкой атлетики является самым популярным среди людей, которые занимаются им с целью сохранения здоровья и поддержания жизненного тонуса на должном уровне. Такую известность и любовь он снискал себе, прежде всего, потому, что не требует никаких особых денежных затрат, разве что на приобретение кроссовок и спортивного костюма.
Как одна из дисциплин легкой атлетики бег подразделяется на следующие виды:
- Спринт. Пробежки совершаются на дистанции в 100, 200 и 400 метров.
- Бег с преодолением барьеров – дистанции 100 и 400 метров.
- Забег на средние и длинные дистанции – от 800 м и до 3000 м.
- Кросс – это забег по пересеченной местности.
- Командный вид легкой атлетики – эстафета (5000 или 10 000 метров).
- Марафон. Покорение самых длинных дистанций, до 42 км.
Прыжки
В легкой атлетике прыжки принято делить на два вида:
- вертикальные;
- горизонтальные.
Все результаты прыжков во время соревнований измеряются в метрах и сантиметрах. Их можно выполнять с места или с разбега, использовать дополнительные приспособления, например шест, или не применять ничего. В последнее время прыжки как вид отдельных состязаний в программу не включаются, а используются только как тренировочные упражнения. Разновидности прыжков:
- В высоту с разбега – это дисциплина легкой атлетики. Состоит из разбега, отталкивания, преодоления планки и приземления. Спортсмен должен обладать хорошей прыгучестью и координацией.
- Прыжок с использованием шеста относится к вертикальным, входящим в легкоатлетические программы техническим видам. Спортсмен должен обладать прыгучестью, кроме того, иметь качества спринтера и хорошую координацию. Эта дисциплина включена в состав многоборий по легкой атлетике.
- Прыжки в длину – результат такого соревнования во многом зависит от возможности разбега. Для мужчин он состоит из 22 шагов, у женщин – 20.
Метания
Это техническая дисциплина такой разновидности спорта, как легкая атлетика. Она включает в себя такие виды, как толкание ядра, метание молота и копья, гранаты, мяча, а также диска. Как вид спорта метания можно отнести к одним из самых древних, которые входили в Олимпийские игры эллинской Греции.
Заключение
Если охарактеризовать легкую атлетику кратко, то она является наиболее естественным для каждого из нас видом спорта. Нам она знакома с самого раннего детства, как только мы начинаем ходить, бегать и играть с мячом на детской площадке вместе с ровесниками. Когда мы становимся взрослыми, атлетические упражнения несколько усложняются, но все равно они очень органично вписываются в нашу жизнь и продолжают оказывать самое положительное влияние на наше здоровье. Недаром как вид спорта они считаются самыми древними и известны людям еще с VIII века до н.э.
Легка атлетика — Вікіпедія
Легка́ атле́тика — олімпійський вид спорту, який об’єднує спортивні дисципліни, що включають змагання з бігу, стрибків, метань та спортивної ходьби. Найбільш розповсюдженими видами легкої атлетики є бігові та технічні дисципліни на стадіоні, біг по шосе, крос та спортивна ходьба.
Результати бігових дисциплін оцінюються з огляду на місце, яке спортсмен посів, або на час, який був ним показаний, на фініші, в той час як переможцем у стрибках та метаннях є атлет, що найдовше або найвище стрибнув, чи найдовше метнув знаряддя за результатами серії спроб. Відносна простота змагань та відсутність необхідності у коштовному обладнанні роблять легку атлетику одним з найпопулярніших видів спорту у світі. Легка атлетика складається, переважно, з індивідуальних дисциплін за виключенням естафетних стартів та змагань, в яких додаються індивідуальні показники спортсменів задля визначення команди-переможця (наприклад, у кросі).
Організовані легкоатлетичні змагання беруть свій початок з 776 до н.е., коли були проведені перші античні Олімпійські ігри. Правила та формат проведення змагань із сучасних легкоатлетичних дисциплін були розроблені у Західній Європі та Північній Америці у 19 та 20 сторіччях, та були згодом перейняті в інших куточках планети. Переважна більшість сучасних найважливіших змагань організовуються та проводяться під егідою керівного органу світової легкої атлетики — Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (скорочено — ІААФ) та її 214[1] країн-членів.
Легкоатлетичні види формують кістяк змагань на літніх Олімпійських іграх. Крім цього, найголовнішим легкоатлетичним змаганням є Чемпіонат світу з легкої атлетики, що включає змагання з бігових та технічних дисциплін на стадіоні, марафонський біг та спортивну ходьбу. Інші найбільш престижні змагання включають, наприклад, Чемпіонат світу з легкої атлетики в приміщенні, Чемпіонат світу з напівмарафону та змагання серії «Діамантова ліга».
Легка атлетика — один з найдавніших видів спорту. За багато століть до нашої ери деякі народи Азії і Африки влаштовували легкоатлетичні змагання. Але справжній розквіт цього виду спорту настав в Стародавній Греції. Перші Олімпійські ігри давнини, про які збереглись достовірні записи, відбулися в 776 році до н.е. Тоді в програму змагань входив лише біг на 1 стадій (192,27 м). У 724 році до н.е. проводився біг вже на 2 стадія, а ще через чотири роки відбувся перший олімпійський забіг на довгу дистанцію — 24 стадія. Перемога на іграх цінувалася дуже високо. Чемпіонам надавали великі почесті, обирали на почесні посади, в їх честь будували монументи. Великою популярністю в Стародавній Греції користувалися стрибки в довжину і естафетний біг (лампадеріомас), учасники якого передавали один одному палаючий факел. Пізніше в програму Олімпійських ігор були включені метання диска і метання списа, а 708 року до н.е. вперше були проведені змагання з багатоборства — пентатлону, в який входив біг на 1 стадій, метання диска, списа, стрибок в довжину (під час розбігу атлет тримав в руках гантелі масою від 1,5 до 4,5 кг) і боротьба (панкратіон). У 393 році н. е. Олімпійські ігри припинили своє існування у зв’язку з втратою Грецією самостійності та переходом її під владу Римської імперії. Разом з Олімпійськими іграми античності на довгий час зник і грецький ідеал виховання гармонії тіла й духу, фізичної краси й духовного благородства. Більше тисячоліття повинно було пройти, щоб у новій ситуації, тепер вже не на національному, а на міжнародному рівні було відроджено Олімпійські ігри [2].
Шотландські середньовічні змагання з метання молотаУ середньовіччі великих змагань з легкої атлетики не проводилося, хоча є відомості, що в святкові дні люди розважалися, змагаючись в метанні каменів, стрибках в довжину і у висоту, в бігу на швидкість. Пізніше в Західній Європі біг, стрибки і метання увійшли в систему фізичного виховання лицарів. Чітких правил змагань в цей період ще не було, тому на кожному змаганні вони встановлювались за домовленістю між спортсменами. Однак поступово правила ставали все більш стабільними. Одночасно вдосконалювалися і легкоатлетичні снаряди. Після винаходу в XIV сторіччі вогнепальної зброї від метання важкого каменю перейшли до штовхання металевого гарматного ядра. Ковальський молот поступово замінили молотом на ланцюгу, а згодом ядро на ланцюгу (на сьогодні — ядро на сталевому дроті з ручкою).
Легка атлетика як вид спорту почала складатися лише наприкінці першої половини XIX ст. Були зафіксовані результати в стрибку з жердиною в 1789 (1,83 м, Д. Буш, Німеччина), в бігу на одну милю в 1792 (5.52,0, Ф. Павелл, Велика Британія) та в бігу на 880 ярдів в 1830 (2.06,0, А. Вуд, Велика Британія), в стрибках у висоту в 1827 (1,575, А. Вілсон, Велика Британія), в метанні молота в 1838 (19,71 м, Район, Ірландія), в штовханні ядра в 1839 (8,61 м, Т. Каррадіс, Канада) тощо. Вважається, що початок історії сучасної легкої атлетики поклали змагання в бігу на дистанції близько 2 км серед учнів коледжу в англійському Рагбі в 1837, після чого такі змагання стали проводитися в інших навчальних закладах Англії. Пізніше до програми змагань стали включати біг на короткі дистанції, біг з перешкодами, метання ваги, а в 1851 — стрибки в довжину і висоту з розбігу. У 1864 між університетами Оксфорда і Кембриджа були проведені перші змагання, які сталі надалі щорічними та започаткували традиційні двосторонні матчі, як формат легкоатлетичних змагань.
У 1865 був заснований Лондонський атлетичний клуб, що популяризовував легку атлетику, організовува змагання та наглядав за дотриманням аматорського статусу спортсменів. Вищий орган британського легкоатлетичного спорту — Любительська атлетична асоціація, — що об’єднала всі легкоатлетичні організації Британської імперії, був організований в 1880. Дещо пізніше, ніж в Англії, стала розвиватися легка атлетика в США (в 1868 був організований легкоатлетичний клуб в Нью-Йорку, а 1875 — студентський спортивний союз), яка швидко стала популярною в університетах. Це забезпечило в наступні роки (до 1956) провідне становище американских легкоатлетів в світі. У 1880-1890 в багатьох країнах світу були організовані любительські легкоатлетичні асоціації, які об’єднали окремі клуби, ліги і отримали права вищих органів з легкої атлетики.
Широкий розвиток сучасної легкої атлетики пов’язане з відродженням Олімпійських ігор (1896), в яких, віддаючи данину давньогрецьким олімпіадам, їй відвели найбільше місце. Олімпійські ігри і на сьогодні продожують залишатись потужним стимулом для розвитку легкої атлетики в усьому світі.
17 липня 1912 в Стокгольмі була створена Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація або ІААФ (англ. International Amateur Athletics Federation) як керівний легкоатлетичний орган в цілому світі. Першим президентом ІААФ був обраний швед Зігфрід Едстрьом, який залишався на цьому посту до 1946. На момент створення федерації до неї входили 17 країн, а зараз вона вже налічує більше 200 країн-членів. Починаючи з 2002, федерація змінила власну назву, зберігши колишню абревіатуру (IAAF) і стала називатись Міжнародною асоціацією легкоатлетичних федерацій (англ. International Association of Athletic Federations).
Для керівництва розвитком легкої атлетики в країнах Європи і регулювання календаря європейських змагань та їх проведення створена Європейська легкоатлетична асоціація, яка об’єднує
легкоатлетичні федерації європейських країн. Подібні асоціації і конфедерації створені і в інших регіонах світу: Азійська легкоатлетична асоціація, Легкоатлетична асоціація Північної, Центральної Америки і Карибського басейну, Південноамериканська легкоатлетична конфедерація, Африканська легкоатлетична конфедерація, Легкоатлетична асоціація Океанії
Подальші віхи розвитку світової легкої атлетики складались із наступних подій:
- 1921 — у Парижі створюється Міжнародна жіноча спортивна федерація, до якої увійшли національні организации шести країн. Тоді ж, на паризькому стадіоні «Персен»[fr] відбулися перші Всесвітні жіночі ігри. Популярність цих Ігор сприяла тому, що в 1928 п’ять жіночих видів легкої атлетики були включені до олімпійської програми. Всесвітні жіночі ігри проводилися ще тричі — в 1926 (Гетеборг), 1930 (Прага) і 1934 (Лондон). У 1936 Міжнародна жіноча федерація об’єдналася з ІААФ.
- 1922 — в Женеві вперше побачив світ міжнародний легкоатлетичний щорічник, підготовлений Морісом Лойшем. Видання містило велику кількість статистичних матеріалів (рекорди, результати великих змагань, списки кращих атлетів). Після виходу другого видання в 1923, його випуск після смерті автора перервався на довгі роки.
- 1923 — у Парижі вперше були проведени Всесвітні студентські ігри — Універсіада.
- 1926 — у Мехіко відбулися перші Ігри країн Центральної Америки і Карибського бассейну.
- 1934 — у Турині відбувся перший чемпіонат Європи, в якому виступали тільки чоловіки.
- 1940 — перший показ змагань легкоатлетів по телебаченню. Це відбулося під час чемпіонату американських атлетів в приміщенні знаменитого Медісон-сквер-гарден в Нью-Йорку.
- 1946 — новим, другим за ліком, президентом ІААФ стає олімпійський чемпіон-1928 з бігу на 400 метрів з бар’єрами Девід Берглі
- 1950 — у Брюсселі була створена Асоціація легкоатлетичних статистиків (англ. Association of Track and Field Statisticians). Починаючи з 1951 Асоціація поновлює, після 28-річної перерви, випуск щорічного статистичного видання «ATFS International Athletics Annual».
- 1951 — у Буенос-Айресі проводяться перші Панамериканські ігри, а у Нью-Делі проходять перші Азійські ігри.
- 1961 — у швейцарському Лугано проводяться перші командні змагання ІААФ зі спортивної ходьби, що отримали назву «Трофей Лугано», а пізніше стали Кубком світу, трансформованим у Командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби.
- 1965 — у Штутгарті проходить перший фінал розіграшу Кубку Європи, а у Браззавілі — перші Африканські ігри.
- 1966 — у Дортмунді відбулися перші Європейські ігри в приміщенні, які в 1970 були перетворені в чемпіонат Європи в приміщенні.
- 1973 — ІААФ бере під свою юрисдикцію міжнародні змагання з кросу, що проводяться з 1903, перетворивши їх на чемпіонат світу з кросу.
- 1975 — ІААФ приймає рішення про автоматичне відсторонення від змагань спортсменів, викритих у застосуванні анаболічних стероїдів.
- 1976 — третім президентом ІААФ стає колишній бігун на 400 і 800 метрів, голандець Адріан Паулен.
- 1977 — у Дюссельдорфі вперше розіграний Кубок світу. Також набирає чинності рішення ІААФ про обов’язкову автоматичну фіксацію результатів з точністю до 0,01 с для реєстрації рекордів світу в спрінтерском бігу на дистанціях до 400 метрів включно.
- 1981 — Президентом ІААФ стає італієць Прімо Небіоло.
- 1983 — у Гельсінкі проводиться перший чемпіонат світу з легкої атлетики.
- 1985 — вперше проводиться серія комерційних турнірів на запрошення «IAAF / Mobil Grand Prix». В японській Хіросімі проводиться перший Кубок світу з марафонського бігу. Починаючи з 1997, його розіграш включений до програми чемпіонатів світу.
- 1986 — в Афінах проходить перший чемпіонат світу серед юніорів.
- 1987 — в американському Індіанаполісі проводиться перший чемпіонат світу в приміщенні. За два роки до цього в Парижі пройшли так звані Всесвітні ігри в приміщенні. Їх успіх і привів до створенням нового чемпіонату світу.
- 1989 — ІААФ посилює заходи щодо боротьби з вживанням допінгу, зобов’язуючи національні федерації застосовувати санкції до порушників існуючих правил.
- 1998 — організатори шести найбільш престижних етапів Гран-прі ІААФ, об’єднавши зусилля і фінанси, створюють нову форму змагань — «Золоту лігу», з найбільшим призовим фондом в історії легкої атлетики (1 мільйон доларів), що діставався атлетам, які перемогли на всіх шести етапах цього щорічного змагання.
- 1999 — від розриву серця вмирає четвертий президент ІААФ Прімо Небіоло. Відповідно до Статуту ІААФ, виконуючим обов’язки президента стає перший віце-президент, сенегалец Ламін Діак, якого на наступному Конгресі в 2001 в Едмонтоні обрали повноправним, п’ятим за рахунком президентом ІААФ.
- 2009 — приймається рішення перетворити «Золоту лігу» в «Діамантову»[4].
- 2015 — шостим Президентом ІААФ обраний британець Себастьян Коу[5].
Розвиток вітчизняної легкої атлетики[ред. | ред. код]
Спорт у Російській імперії, як і в інших країнах Європи, почав розвиватися, набувати організаційних форм, ділитися на види лише з середини XIX століття. На ці роки припадають і перші відомі нам згадки про змагання з легкої атлетики, передусім з бігу. Так, у Миколаєві 21 травня 1858 відбулися змагання з бігу, влаштовані військово-морськими офіцерами для матросів і солдатів, 52 чоловіки, розподілені на три забіги, долали півтораверстову відстань уздовж дороги. Того ж дня було проведено й фінальний забіг для визначення переможця[6]
Загалом, виникнення легкої атлетики у Російській імперії пов’язане з організацією в 1888 спортивного гуртка в Тярловому, біля Петербурга. Вперше чемпіонат Російської імперії з легкої атлетики був проведений у 1908. У ньому взяли участь біля 50 спортсменів. У 1911 була створена Всеросійська спілка любителів легкої атлетики, яка об’єднала біля 20 спортивних спілок Петербурга, Москви, Києва, Харкова, Мелітополя, Риги та інших міст. Незважаючи на погані умови проведення змагань, деякі українські спортсмени, в основному кияни, демонстрували високі на той час результати. До їх числа можна віднести бігуна на 400 метрів А. Фукса, Н. Попову (100 метрів, стрибки у висоту та довжину), В. Рожкову (штовхання ядра, метання списа) та інших.
В Україні легкою атлетикою почали вперше займатися в Одесі (1893). Дещо пізніше виникають легкоатлетичні гуртки в Катеринославі (1905), Києві та Харкові (1910). У 1913 вперше проводиться міжміський матч Москва-Київ, в якому перемогу здобули москвичі[7].
10-18 серпня 1921 в Харкові була проведена перша Всеукраїнська олімпіада, яка включала змагання з легкої атлетики. У змаганнях брали участь легкоатлети з Києва, Житомира, Чернігова та інших міст України. Без перебільшення можна сказати, що саме в цей період в Україні були закладені основи для розвитку всіх видів легкої атлетики. Спортивні зв’язки України з іншими країнами були започатковані в 1924, коли українські спортсмени вперше зустрічали в Харкові легкоатлетів із Фінляндії. Глибокий слід у історії української легкої атлетики залишили Василь Калина, Марко Підгаєцький, Олександр Безруков, Володимир Кожушко, Тетяна Васіна, Лідія Зубенко, Анфіса Спиридонова. У тридцятих роках прославились Зоя Синицька, Зосима Синицький, Микола Виставкін, Олександр Канакі, Гаврило Раєвський, Григорій Артамонов, Зінаїда Борисова, Василь Сидорко.
Подальший розвиток легкої атлетики став можливим не тільки у зв’язку з підвищенням якості тренування, але й у результаті значної роботи зі створення наукової школи фізичної культури і спорту. На початку радянського етапу розвитку вітчизняної «королеви спорту» період були зроблені перші спроби організації тренування протягом усього року. У навчальних і дослідних інститутах почали ширше розроблятися питання навчання і тренування, готувалися нові програми для секцій легкої атлетики і методичні посібники. Успішному становленню системи тренування легкоатлетів сприяли навчально-тренувальні збори. У цей час принцип цілорічної підготовки в одному виді легкої атлетики стає домінуючим.
У 1933–1934 спортсмени починають тренуватись уже двічі на день, проводячи тренування замість ранкової зарядки. Вперше починають проводити і зимові змагання з легкої атлетики, у зв’язку з чим і виникло питання про необхідність будівництва легкоатлетичних манежів. Річний обсяг тренування в цей період досягає 400–500 годин. У 1935 учені вперше взяли участь у тренувальному зборі легкоатлетів для проведення досліджень. Також вперше висувається ідея тренування в гірських умовах і в барокамері (1935). Впродовж 1930-х публікуються багато науково-методичних робіт, присвячених різним питанням спортивного тренування: основам методики тренування, особливостям тренування в різні періоди, підготовці спортсмена до фізичних навантажень, всебічному тренуванню, загальним і спеціальним фізичним вправам легкоатлета, плануванню багаторічного тренування легкоатлетів, тренуванню в зимовий період, перехідному періоду тренування тощо.
У спортивній практиці 1937–1941 для багатьох провідних спортсменів було значно збільшено обсяг силових вправ, кількість занять досягла 5–6 разів на тиждень, іноді вони проводились щоденно і двічі на день. Тренування стало цілорічним. Передвоєнні роки характеризуються широким творчим пошуком тренерами, спортсменами, ученими, медиками шляхів подальшого удосконалення системи тренування. Апробується «світлолідер» по бровці 400-метрової доріжки, робляться спроби застосовувати в тренуванні обтяжуючі пояси і жилети, більш важкі прилади для метань. Використовуються пристрої для навчання переходу через планку в стрибку з жердиною, блокові тренажери для розвитку сили. Тренери намагаються змінювати умови тренування (м’який ґрунт, тверді перешкоди у стрибках, вузько поставлені стійки у стрибках з жердиною), використовувати засоби психологічної підготовки, застосовувати гандикапи в тренуванні спринтерів. У ці роки ще не було детально вивчено системи спортивного тренування, але принципова схема його побудови практично вже була приведена в дію. Передвоєнні роки відмічені масовим розвитком легкоатлетичного спорту, проведенням численних змагань. Так, у 1935 відбулася перша спартакіада вузів, у 1936 – перша колгоспна спартакіада.
По закінченні Другої світової війни, з 1945 відновлюються майже всі традиційні змагання з легкої атлетики. У період 1946–1948 у спортивній практиці одержало визнання планування цілорічного тренування, обов’язкове ведення щоденника спортсмена і журналу тренера, широко використовувались ранкові тренування, були зроблені перші кроки у розробці тижневого циклу. У книзі «Тренування легкоатлета» (1949) Микола Озолін виклав основні засоби і методи спортивного тренування, форми і зміст тренувальних занять, періодизацію і планування спортивної підготовки. У підручнику міститься ряд нових положень: про побудову тижневого тренувального циклу; методи розвитку швидкості і використання з цією метою доріжки з нахилом, а також бігу за мотоциклом; про методику розвитку гнучкості; чотириетапну побудову річного тренування бігунів на середні дистанції і стаєрів тощо. Ця праця була широко використана для удосконалення методики тренування в окремих видах легкої атлетики.
Минає небагато часу і вже невпізнанною стає спортивна Україна: незважаючи на тяжкі наслідки війни, розгортається інтенсивне будівництво широкої мережі спортивних споруд, фізична культура і спорт міцно входять у повсякденне життя громадян. На цій основі підвищується майстерність, народжується багато нових імен спортсменів високого класу, здатних гідно представляти Україну на всесоюзних і міжнародних турнірах. На штурм рекордів сміливо вийшли легкоатлети Катерина Адаменко, Василь Гордієнко, Микола Редькін, Юрій Кутенко, Петро Денисенко, Віктор Цибуленко, Володимир Сіткін, Петро Чевгун, Євген Буланчик, Людмила Лисенко, Віра Крєпкіна, Володимир Голубничий, Василь Анисимов, В’ячеслав Скоморохов і багато інших відомих тідерів вітчизняної легкої атлетики.
У 1952 українські легкоатлети вперше взяли участь в XV Олімпійських іграх у Гельсінкі. XVІІ Олімпійські ігри ознаменувалися появою нових чемпіонів серед легкоатлетів України. І одним з перших став скороход Володимир Голубничий. Він народився, виріс, почав займатися спортом і все своє життя провів у мальовничому українському місті Сумах. На Римській Олімпіаді талановитий спортсмен дебютував у 24 роки. Він завоював блискучу перемогу на дистанції 20 км. Однак через чотири роки, в Олімпійському Токіо, В. Голубничий посів лише третє місце. Через чотири роки скороход із Сум знову здивував усіх – виграв золоту медаль на ХІХ Олімпіаді в Мехіко. Пізніше у Мюнхені В. Голубничий здобув ще й срібну нагороду. І вже зовсім він здивував спортивний світ, коли в 1974, в 38-річному віці, вперше став чемпіоном Європи на своїй улюбленій дистанції. Володимир Голубничий виступав і на п’ятій своїй Олімпіаді – в Монреалі. І хоч у товаристві найсильніших спортсменів світу, багато з яких чи не вдвоє були молодші за нього, сорокарічному ветеранові важко було розраховувати на великий успіх, він і цього разу продемонстрував неабияку спортивну мужність.
На XVІІ Олімпійських іграх перемогу Людмили Лисенко в бігу на 800 метрів вважали закономірністю: дніпропетровська спортсменка була світовою рекордсменкою в цьому виді. Та лаври Олімпійської чемпіонки їй дісталися в дуже запеклій боротьбі. Щоб завоювати золоту медаль, Л. Лисенко довелося повторити свій світовий рекорд, а це потребувало надзвичайного напруження сил в умовах нестерпної римської спеки. Перемога киянки Віри Крєпкіної на змаганнях зі стрибків у довжину була цілком несподіваною для всіх. У першій же фінальній спробі вона встановила рекорд Олімпійських ігор – 6 м 37 см і виграла золоту медаль. Завершив зусилля українського золотого «золотого» квартету в Римі метальник списа з Києва Віктор Цибуленко. Це була його третя Олімпіада. У Гельсінкі він посів четверте місце, в Мельбурні став бронзовим призером.
Героєм ХХ Олімпійських ігор одноголосно визнано видатного спринтера, киянина Валерія Борзова. Першим з європейців Валерій Борзов завоював на одній Олімпіаді 2 золоті медалі за перемогу в бігу на 100 і 200 метрів, а також срібну нагороду в естафеті 4×100 метрів. Спортивним бійцем найвищого класу показав себе на цій Олімпіаді і десятиборець з Одеси Микола Авілов, який виграв золоту медаль зі світовим рекордом (8454 очки). З першої ж спроби став Олімпійським чемпіоном киянин Анатолій Бондарчук, більш як на 2 м перевищивши попередній олімпійський рекорд (75 м 50 см) з метання молота.
На ХХІ Олімпійських іграх у Монреалі, під час нагородження переможців змагань з метання молота, на п’єдесталі пошани стояли вже два богатирі з України. Золоту медаль здобув молодий київський метальник Юрій Сєдих, а бронзову – Анатолій Бондарчук.
Серед прославлених імен українських легкоатлетів-чемпіонів і рекордсменів України, СРСР, Європи та світу достойне місце по праву займають Леонід Бартенєв, Надія Коняєва, Валерій Брумель, Ігор Тер-Ованесян, Іван Беляєв, Микола Смага, Людмила Комлєва, Віктор Кудинський, Абрам Кривошеєв, Валентина Козир, Геннадій Блізнєцов, Вадим Архипчук, Леонід Литвиненко, Євген Аржанов, Тетяна Пророченко, Людмила Аксьонова, Ніна Зюськова, Надія Ткаченко, Н. Олізаренко, Віктор Бураков, Володимир Кисельов, Василь Архипенко, Валерій Підлужний, Тетяна Скачко, Юрій Тамм, Олена Жупієва, Володимир Ященко, Рудольф Поварніцин, Геннадій Авдєєнко, Ольга Бризгіна, Віктор Бризгін, Людмила Джигалова, Марія Пінігіна, Тетяна Самоленко-Доровських, Інеса Кравець, Олена Красовська, Юрій Білоног, Наталія Добринська, Ірина Ліщинська, Інга Бабакова, Олександр Багач, Олександр Крикун, Олена Говорова, Роман Щуренко, Віта Стьопіна, Тетяна Терещук-Антіпова, Олена Антонова, Наталія Тобіас, Денис Юрченко, Жанна Пінтусевич, Вікторія Павлиш, Анжела Балахонова, Іван Гешко, Віта Паламар, Юрій Кримаренко, Богдан Бондаренко, Юлія Левченко та багато інших.
Справжньою легендою українського легкоатлетичного спорту є Сергій Бубка. Цей надзвичайно талановитий спортсмен з 1983 по 1997 шість разів здобував звання чемпіона світу. С. Бубка є переможцем Кубків світу та Європи (1985), чемпіоном Європи (1986). У 1988 він став чемпіоном XХІV Олімпійських ігор у Сеулі. Він встановив 35 світових рекордів і тричі визнавався кращим спортсменом світу[8].
Біг[ред. | ред. код]
Біг поділяється на олімпійські та інші дисципліни. До олімпійських належить «гладкий» біг (тобто біг по доріжці стадіону з твердим покриттям)
Деяка частина легкоатлетичних змагань проводиться також взимку під дахом в скороченому варіанті (наприклад замість спринту 100 м змагаються на 60-метровій дистанції).
Також існує велика кількість неолімпійских видів змагань з бігу, з котрих проводяться численні міжнародні змагання як серед чоловіків, та і жінок, або об’єднані забіги, чемпіонати світу та Європи; ведеться залік світових рекордів — наприклад з гладкого бігу (на традиційних для англомовного світу дистанціях, що вимірюються в ярдах та милях) та з кросу.
Серед довгих дистанцій найпопулярніші напівмарафон (21,1 км), чвертьмарафон (10,5 км), існують змагання з «ультра-марафону» — біг на дистанції, що перевищують 42 км 195 м (50 км, 100 км тощо). Існують також численні змагання в бігу на час — біг на 1 годину, 2, 6, 12, 24 години, багатодобові пробіги тощо.
Спортивна ходьба[ред. | ред. код]
Окремо від бігу проводяться змагання з спортивної ходьби, за правилами якої спортсмени не повинні бігти, тобто відривати від землі водночас обидві ноги і випрямляти коліно[9] . Звичні дистанції — 20 км і 50 км[джерело?]. Проте існують і коротші дистанції в залежності від віку спортсмена 2 км, 3 км, 5 км, 10 км[джерело?].
Стрибки[ред. | ред. код]
Стрибки у легкiй атлетицi поділяють на:
Метання[
что входит в легкую атлетику
Лёгкая атле́тика — совокупность видов спорта, объединяющая пять дисциплин — бег; спортивная ходьба; прыжки (в длину, высоту, тройной, с шестом) ; метание (диска, копья, молота) , толкание ядра; легкоатлетические многоборья. Вот тут: <a rel=»nofollow» href=»http://ru.wikipedia.org/wiki/Лёгкая_атлетика» target=»_blank»>http://ru.wikipedia.org/wiki/Лёгкая_атлетика</a>
совокупность видов спорта
Всё, что не входит в тяжелую. А тяжелая атлетика — это поднимание тяжестей. Могу перечислить: бег, метание копья, диска и молота, прыжки в длинну и в высоту.
Правила безопасного поведения на занятиях по физической культуре. к занятиям физической культурой допускаются учащиеся, прошедшие медицинский осмотр и ознакомленные с Правилами техники безопасности и поведения учащихся на занятиях по физической культуре, имеющие спортивную форму и спортивную (сменную) обувь; обувь для занятий физкультурой должна быть удобной и иметь хорошее сцепление с покрытием; если ученик не приносит на урок форму, то поскольку в соответствии с санитарно-гигиеническими требованиями заниматься без спортивной формы нельзя, следовательно, его работа на уроке оценивается в “1” балл; вход в спортивный зал возможен только в сменной обуви; до звонка в зал никто не заходит, после звонка в зале никто не находится; во время урока в раздевалке никого не должно быть; класс, который переодевается в раздевалке, отвечает за ее состояние; нанесенный ущерб возмещается за счет учащихся (сломанные крючки, лампочки, ручки, разрисованные стены и т. п.) ; если класс не удовлетворен состоянием раздевалки, то он должен немедленно сообщить об этом учителю; в таком случае ответственность ложится на класс, который последним переодевался в этой раздевалке; в обратном случае нанесенный ущерб будет возмещаться за счет данного класса; на уроке физкультуры присутствуют учащиеся СМГ, ЛФК, а также временно освобожденные от занятий физкультурой; все они должны брать с собой сменную обувь или разуться перед входом в зал; учащиеся, пропустившие занятия по болезни, а также временно освобожденные от занятий физкультурой должны предоставить учителю документ, это подтверждающий; учащиеся, отнесенные к ЛФК по окончанию четверти (за неделю до окончания) или при переходе в другую группу здоровья должны предоставить учителю документ, в котором подтверждается, что они прошли курс лечебной физкультуры ; на основании этого документа они получают “зачтено” или “не зачтено” по предмету физическая культура; учащиеся, отнесенные к СМГ, занимаются отдельно (во внеурочное время) со своим преподавателем (см. объявления у входа в спортзал) ; эти учащиеся по окончании четверти на основании решения преподавателя по СМГ получают “зачтено” или “не зачтено” по предмету физическая культура; на урок физкультуры запрещается приносить жевательную резинку, а также предметы, которые могут травмировать учащихся (часы, цепочки и прочее) ; на время урока ценные вещи можно сдавать на хранение преподавателю (во время перемены) ; в связи с повышенной опасностью травматизма на уроках физкультуры, все учащиеся должны беспрекословно выполнять требования преподавателя; ученик на уроке физкультуры при первых же признаках недомогания должен немедленно прекратить занятие и сообщить об этом учителю; ученик, который чувствует себя плохо или не в состоянии заниматься по какой-либо причине должен до начала занятия сообщить об этом преподавателю; единственным документом, освобождающим от урока физкультуры является медицинская справка; записка от родителей таковым документом не является и не освобождает учащихся от обязанности брать спортивную форму и сменную обувь; освобождение от физкультуры по справке, по сути, является освобождением лишь от выполнения физической нагрузки, в то время как в программу урока физической культуры входит еще и такой компонент как “знания”, поэтому пропуск занятий по данной причине является необоснованным; учитель физкультуры не имеет права отпускать учащихся с урока физической культуры, такую ответственность может взять на себя только завуч или директор школы;
прыжки бег ходьба
Тяжёлая атлетика — Википедия
Тяжёлая атле́тика — олимпийский вид спорта, в основе которого лежит выполнение упражнений по поднятию штанги над головой. Соревнования по тяжёлой атлетике на сегодняшний день включают в себя два упражнения: рывок и толчок[1]. Тяжелоатлеты имеют три попытки в каждом упражнении. Объединённое общее двух наиболее успешных попыток определяет общий результат в весовой категории. Весовые категории у мужчин и женщин разные. Тяжелоатлет, у которого не получилось успешно выполнить хотя бы один рывок и один толчок, проигрывает и выбывает из соревнования. Некогда в программе состязаний было третье упражнение — жим, однако из-за сложности оценки он был исключён из соревнований.
Соревнования по поднятию тяжестей встречаются в культуре народов с древних времён. Наиболее ранние упоминания подобных состязаний относятся к Древнему Египту, Древнему Китаю и Древней Греции. В современном виде этот спорт оформился в середине XIX века. Первые официальные соревнования начались в 1860-е годы в США, затем в 1870-е стали проводиться в Европе. Первый международный чемпионат прошёл в 1891 году в Великобритании[2], а официальный чемпионат мира состоялся в 1898 году в Вене. Всемирный тяжелоатлетический союз образован в 1912 году. В это же время стандартизируются правила соревнований[1].
В настоящее время наиболее сильными странами в тяжёлой атлетике являются: Китай, КНДР, Иран, Казахстан, Россия, Болгария.
В программе Олимпийских игр с 1896 года (кроме 1900, 1908, 1912)[1]. Программа соревнований и весовые категории спортсменов постоянно менялись. До создания Международной федерации тяжелоатлетов (ФИХ) атлеты соревновались в жиме и толчке двумя руками, иногда — в рывке и толчке одной рукой;
- с 1920 — в троеборье (рывок и толчок одной рукой, толчок двумя руками),
- с 1924 — в пятиборье (рывок и толчок одной рукой, жим, рывок и толчок двумя руками),
- с 1928 по 1972 — в троеборье (жим, рывок и толчок двумя руками),
- с 1973 — двоеборье (рывок и толчок двумя руками).
Рывок — упражнение, в котором спортсмен осуществляет подъём штанги над головой одним слитным движением прямо с помоста на полностью выпрямленные руки, одновременно подседая под неё, это низкий сед или разножка Попова. Затем, удерживая штангу над головой, спортсмен поднимается, полностью выпрямляя ноги.
Толчок — упражнение, состоящее из двух раздельных движений. Во время взятия штанги на грудь спортсмен отрывает её от помоста и поднимает на грудь, одновременно подседая («низкий сед» или «разножка Попова»), а потом поднимается. Затем он полуприседает и резким движением посылает штангу вверх на прямые руки, одновременно подседая под неё, разбрасывая ноги чуть в стороны (швунг) или вперед-назад («ножницы»). После фиксирования положения штанги над головой спортсмен выпрямляет ноги, ставя стопы на одном уровне (параллельно), удерживая штангу над головой.
Жим двумя руками — упражнение, заключающееся во взятии с помоста штанги на грудь (аналогично первому движению в упражнении «толчок») и выжимании её над головой за счёт одних лишь мышц рук. Это упражнение было исключено из программы соревнований в 1972 году в связи с тем, что многие атлеты начали делать вместо него жимовой «толчок» — толкание штанги грудью и всем телом при помощи мышц ног (использование подседа). В результате мышцы рук почти не участвовали в этой работе. При этом разницу между «честным жимом» и таким «трюком» судьям заметить было очень сложно. В итоге атлеты, которые по-прежнему делали «честный жим», оказались в невыгодном положении. Кроме того, жим оказался очень травмоопасным, многие получили травму пояснично-крестцового отдела позвоночника. Исходя из всего этого, жим был исключён из программы соревнований, но по-прежнему является эффективным силовым упражнением и до сих пор используется в тренировках штангистов.
Тяжёлая атлетика — это прямое соревнование, когда каждый атлет имеет три попытки в рывке и три попытки в толчке. Самый тяжёлый вес поднятой штанги в каждом упражнении суммируется в общем зачёте. Как правило, соревнования проводятся с определением победителей и призёров в каждой весовой категории, исходя из веса тела спортсменов-участников. Иногда соревнования спортсменов разных весовых категорий проводятся в общем потоке, а победитель и призёры определяются не по абсолютной максимальной сумме поднятых килограммов, а подсчётом очков по специальным уравнивающим формулам (Синклера, Стародубцева, Райдена). Соревнования по тяжёлой атлетике судят 3 арбитра, и их решения становятся официальными по принципу большинства.
В отличие от других силовых видов спорта, в тяжёлой атлетике важны не только силовые показатели, но и гибкость, скорость и координация, в связи с технической сложностью двух основных тяжелоатлетических упражнений — рывка и толчка. Научные исследования, тесты, проводимые на известном атлете прошлого века — Юрии Власове — показали, что его скоростные и другие качества лучше, чем у многих легкоатлетов.
Взвешивание проводится, как правило, за один или два часа до соревнования с использованием калиброванных весов. На апрель 2019 года в тяжёлой атлетике установлены следующие весовые категории:
Мужчины | до 55 кг | до 61 кг | до 67 кг | до 73 кг | до 81 кг | до 89 кг | до 96 кг | до 102 кг | до 109 кг | свыше 109 кг |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Женщины | до 45 кг | до 49 кг | до 55 кг | до 59 кг | до 64 кг | до 71 кг | до 76 кг | до 81 кг | до 87 кг | свыше 87 кг |
Исторические весовые категории[править | править код]
Мужчины:
Годы | 1905-1913 | 1913-1946 | 1947-1950 | 1951-1968 | 1969-1976 | 1977-1992 | 1993-1997 | 1998-2018 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Наилегчайший вес | — | — | — | — | до 52 кг | до 52 кг | до 54 кг | — |
Легчайший вес | — | — | до 56 кг | до 56 кг | до 56 кг | до 56 кг | до 59 кг | до 56 кг |
Полулёгкий вес | — | до 60 кг | до 60 кг | до 60 кг | до 60 кг | до 60 кг | до 64 кг | до 62 кг |
Лёгкий вес | до 70 кг | до 67,5 кг | до 67,5 кг | до 67,5 кг | до 67,5 кг | до 67,5 кг | до 70 кг | до 69 кг |
Полусредний вес | до 80 кг | до 75 кг | до 75 кг | до 75 кг | до 75 кг | до 75 кг | до 76 кг | до 77 кг |
Средний вес | — | до 82,5 кг | до 82,5 кг | до 82,5 кг | до 82,5 кг | до 82,5 кг | до 83 кг | до 85 кг |
Полутяжёлый вес | — | — | — | до 90 кг | до 90 кг | до 90 кг | до 91 кг | до 94 кг |
Тяжёлый (Первый тяжёлый) вес | свыше 80 кг | свыше 82,5 кг | свыше 82,5 кг | свыше 90 кг | до 110 кг | до 100 кг | до 99 кг | до 105 кг |
Второй тяжёлый вес | — | — | — | — | — | до 110 кг | до 108 кг | — |
Супертяжёлый вес | — | — | — | — | свыше 110 кг | свыше 110 кг | свыше 108 кг | свыше 105 кг |
- Тяжелая атлетика: Справочник / Авт.-сост. М. Л. Аптекарь. М., 1983.
Международная ассоциация легкоатлетических федераций — Википедия
Международная ассоциация легкоатлетических федераций (ИААФ) | |
---|---|
Логотип ИААФ | |
Членство | 212 национальных ассоциаций |
Штаб-квартира | Монако, 6-8, Quai Antoine 1er |
Тип организации | Спортивная федерация |
Официальные языки | английский и французский |
Президент | Себастьян Коу |
Основана | 1912 год |
Медиафайлы на Викискладе |
Мировая лёгкая атлетика (англ. World Athletics; до 2001 года — Международная любительская легкоатлетическая федерация англ. International Amateur Athletics Federation; IAAF; с 2001 по октябрь 2019 года — Международная ассоциация легкоатлетических федераций, ИААФ англ. International Association of Athletics Federations; IAAF) — всемирная управляющая организация в лёгкой атлетике[1]. Была основана в 1912 году на первом конгрессе в Стокгольме, Швеция.
Сменила название в 2001 году «с целью отразить современный статус лёгкой атлетики как вида спорта, который поддерживает своих профессионалов при помощи доходов от маркетинговых программ и от продажи телевизионных прав»[1].
ИААФ создана на неограниченный период времени с юридическим статусом ассоциации в соответствии с законодательством Монако.
В настоящий момент (2011 год) членами ИААФ являются 212 стран[2] (на 3 страны больше, чем в ФИФА, и на 20 представителей больше, чем в ООН)[3]. В 1933 году штаб-квартира организации разместилась в Монако, где и находится по сей день. Президент — Себастьян Коу (Великобритания).
17 июля 1912 года, через два дня после окончания соревнований легкоатлетической программы Олимпийских игр, в Стокгольме состоялся Конгресс, посвященный образованию Международной федерации для любительской легкой атлетики. На этом собрании присутствовали представители 17 стран: Австралии, Австрии, Бельгии, Канады, Чили, Дании, Египта, Финляндии, Франции, Германии, Греции, Венгрии, Норвегии, России, Швеции, Великобритании и США. Назрела необходимость создать международный руководящий орган для лёгкой атлетики в связи с развитием международных соревнований и Олимпийских игр. Универсальный свод Правил и положений и общее определение любительства, которое было бы принято во всём мире, стало необходимостью, как и регистрация мировых и Олимпийских рекордов. Это собрание в Стокгольме было пробным шагом, хотя ИААФ считает его первым Конгрессом, и последующие Конгрессы ведут отсчёт от него.
В 1913 году в Берлине Конгресс утвердил первую Конституцию, и в первом списке членов фигурировали 34 национальные федерации. Зигфрид Эдстрем (Швеция) был избран президентом, Кристиан Хеллстрем — почётным секретарем. Первые Технические Правила международных соревнований были представлены в 1914 году на третьем Конгрессе в Лионе (Франция) новым почётным секретарём Хилдингом Кьеллманом (Швеция), и национальным федерациям рекомендовалось утвердить подобные правила для своих местных соревнований.
В 2012 году был создан зал славы ИААФ.
- Действовать в качестве всемирного руководящего органа легкой атлетики.
- Пропагандировать лёгкую атлетику, как вид спорта, и её этические ценности, как предмет воспитания и жизнеутверждающей и жизнеполагающей деятельности.
- Поощрять занятия лёгкой атлетикой на всех уровнях во всём мире независимо от возраста, пола или расы.
- Бороться за то, чтобы в лёгкой атлетике не допускалась никакая дискриминация по половому, расовому, религиозному, политическому или другому несправедливому признаку в какой бы то ни было форме и за то, чтобы все могли заниматься лёгкой атлетикой независимо от своих половых, расовых, политических или религиозных убеждений или каких-то других несоответствий.
- Создавать и применять Правила и Регламенты для руководства лёгкой атлетикой и обеспечивать их применение в соответствии с их условиями на всех соревнованиях, санкционированных ИААФ, континентальной Ассоциацией или национальной федерацией.
- Контролировать и следить за выполнением обязанностей национальными федерациями.
- Создать и использовать механизм, согласно которому все споры в лёгкой атлетике должны разрешаться арбитражным судом.
- Пропагандировать принцип «честной игры» в спорте, в частности, играть роль лидера в борьбе против допинга в лёгкой атлетике и в широком спортивном сообществе, развивать и поддерживать программы обнаружения, сдерживания и воспитания, направленные на уничтожение источника допинга в спорте.
- Укреплять и поддерживать всемирное развитие лёгкой атлетики и распространение технической, медицинской, организационной, финансовой или другой информации, которая помогает национальным федерациям и континентальным ассоциациям в достижении этой цели.
- Объединиться с МОК и взять на себя роль лидера в достижении целей Олимпийского движения. В частности, взять на себя полную ответственность за организацию, контроль и судейство легкоатлетических соревнований в программе Олимпийских игр.
- Укреплять и развивать связи с другими международными федерациями, национальными правительственными и неправительственными организациями для того, чтобы пропагандировать интересы спорта в целом и лёгкую атлетику в частности на всех уровнях во всём мире.
- Признавать мировые, олимпийские и другие рекорды в лёгкой атлетике, которые Конгресс считает нужным признать.
- Организовывать и пропагандировать чемпионат мира ИААФ и любые другие чемпионаты по лёгкой атлетике, соревнования или мероприятия, которые Конгресс считает желательными.
- Использовать все права ИААФ для достижения этих целей.
Ахмад Аль-Камали,
Навваф-бин-Мохаммед аль-Сауд,
Бернар Амсале,
Сильвия Барлаг,
Михаил Бутов,
Полин Дэвис-Томпсон,
Чжаоцай Ду,
Навваль Эль-Мутаввакель,
Фрэнки Фредерикс,
Джофф Гарднер,
Роберто Геста ди Мелу,
Вивьен Гунгарам
Свен Арне Хансен,
Стефани Хайтауэр,
Эбби Хоффман,
Виктор Лопес,
Антти Пихлакоски,
Анна Риккарди,
Адилле Сумаривалла,
Хироси Йококава
Континентальные ассоциацииАфрика
Легкоатлетическая конфедерация Африки[1] (CAA)
Президент — Ахмед Мальбум Калкаба (Камерун)
Проводит Чемпионат Африки по лёгкой атлетике
Азия
Азиатская легкоатлетическая ассоциация[1] (ААА)
Президент — Шри Суреш Калмади (Индия)
Европа
Европейская легкоатлетическая ассоциация[1] (ЕАА)
Президент — Хансйорг Вирц (Швейцария)
Северная и центральная Америка[1]
Легкоатлетическая ассоциация Северной и Центральной Америки и стран Карибского бассейна (NACACAA)
Президент — Амадео Фрэнсис (Пуэрто-Рико)
Океания[1]
Легкоатлетическая ассоциация Океании (ОАА)
Президент — Анне Тьерни (о-ва Кука)
Южная Америка[1]
Легкоатлетическая конфедерация Южной Америки (CONSUDATLE)
Президент — Роберто Геста-де-Мело (Бразилия)
Всероссийская федерация лёгкой атлетики — Википедия
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 17 января 2018; проверки требуют 7 правок. Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 17 января 2018; проверки требуют 7 правок.Всеросси́йская федера́ция лёгкой атле́тики (сокр. ВФЛА) — спортивная организация, занимающаяся развитием и популяризацией лёгкой атлетики в России и руководящая проведением всероссийских соревнований в этом виде спорта. Является членом Международной ассоциации легкоатлетических федераций (ИААФ; членство приостановлено с ноября 2015 года) и Европейской легкоатлетической ассоциации[1].
Главным руководящим органом ВФЛА является Президиум, состоящий из 17 членов, включая президента. Из числа Президиума формируется Бюро президиума, в которое входят 8 человек (президент и 4 вице-президента).
Президентом ВФЛА являлся Дмитрий Шляхтин, избранный на эту должность 16 января 2016 года. Подал в отставку 23 ноября 2019 года. C 6 апреля 2015 года главным тренером сборной является Юрий Борзаковский[2]. Первый вице-президент — Юлия Тарасенко. Вице-президент — Марина Купцова.
23 ноября 2019 года исполняющим обязанности президента ВФЛА назначена Юлия Тарасенко[3].
Всероссийская федерация лёгкой атлетики проводит:
9 ноября 2015 года комиссия Всемирного антидопингового агентства (WADA) рекомендовала Международной ассоциации легкоатлетических федераций (IAAF) дисквалифицировать ВФЛА за систематические нарушения, связанные с применением допинга спортсменами[4]. 13 ноября 2015 года при активной позиции Коу и по рекомендациям WADA было приостановило членство ВФЛА в IAAF на неопределённый срок. 26 ноября ВФЛА согласилась с этим решением и решила его не оспаривать, а также выразила готовность сотрудничать и выполнять рекомендации инспекции IAAF[5].
Дисквалификация[править | править код]
17 июня 2016 года IAAF приняла решение не возобновлять членство ВФЛА[6]. Глава IAAF Себастьян Коу заявил:
Несмотря на то что была проделана большая работа, IAAF единогласно решила, что ВФЛА не может быть восстановлена в членстве IAAF на этой стадии. Российская организация не соответствует необходимым критериям. Пока ВФЛА остается отстраненной, ее члены не должны принимать участия в международных соревнованиях или делах IAAF.
20 июня 2016: Генсек Всероссийской федерации лёгкой атлетики (ВФЛА) Михаил Бутов сообщил прессе, что он лишён членства в совете IAAF[7]. По словам чиновника, приостановление его членства в совете IAAF значительно ухудшило ситуацию, связанную с дисквалификацией ВФЛА[7]:
Раньше я имел возможность присутствовать в качестве члена совета на различных заседаниях, общаться с коллегами, обсуждать с ними все вопросы, доносить до них свою точку зрения. Теперь ничего этого не будет
- Членство российских представителей в IAAF приостановлено до тех пор, пока в правах не восстановят всю российскую федерацию лёгкой атлетики[7].
21 июня 2016 г. Международный олимпийский комитет (МОК) поддержал решение IAAF не допускать до участия в Олимпийских играх 2016 года легкоатлетическую команду России[8]. Также отстранены от соревнований будут все причастные к допинговому скандалу лица, включая тренеров и врачей[8]. Однако отдельные российские спортсмены получат возможность принять участие в Играх как частные лица, если докажут свою чистоту от употребления допинга[9].
13 сентября 2017 г. NYT со ссылкой на гендиректора ВАДА Оливье Ниггли сообщила о том, что «Имеющихся доказательств недостаточно для того, чтобы подтвердить нарушение антидопинговых правил 95 спортсменами»[10].
4 декабря 2018 года в ходе заседания совета IAAF было принято решение о продлении санкций в отношении Всероссийской федерации лёгкой атлетики (ВФЛА), которые не позволяют спортсменам страны выступать на международных стартах под национальным флагом. Данное решение совета IAAF означает, что российские легкоатлеты не смогут выступить под флагом РФ на чемпионате Европы в помещении, который пройдет в феврале 2019 года в Глазго[11].